Ми ще є і ніщо не минає
у юдолі моїй, у свята.
Поза хмари надія літає,
а за обрії кануть літа.
А ти чекай мене, чекай,
ось-ось та й, може, і приїду.
А як і ні – чекає рай,
коли переживемо біди.
За лісами у білій хатині
на своїй ойкумені-землі
ти у колі своєї родини
розділяєш заботи малі.
А мені переписує доля
недоспівані наші пісні.
Сивиною перекотиполя
долітаю бодай уві сні.
Обніми, приголуб, заколисуй
у піснях непокірну любов,
домальовуй привабливі риси,
поки голос мій не охолов.
А ти чекай мене, чекай,
ось-ось та й, може, і приїду.
А як і ні – чекає рай,
коли переживемо біди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821698
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2019
автор: I.Teрен