Зійде над краєм українським сонце правди.
Засяє честь, неначе злиток золотий.
Як в опері "Життя" без фальші грав ти,
Як не рубав смереки ближнім на хрести,
Як кожен день ти проживав, немов останній,
Як пив любов із чаші, а не кров людську,
Як підносив до неба серце на світанні
І ніс молитву Богу в щирім сповитку,
Як край любив свій так, як любить діток мати,
Як зорі – небо, дощик - висохла а земля,
Повік у світі тобі квіткою зростати.
Того ж, хто сонце тінив, густо вкриє тля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)