Шкільний урок*

У  школі  йде  звичний  урок,
Ще  юна  вчителька  з-за  столу,
Про  світ  далекий  між  зірок,
Почала  радісно  розмову  …
Вдягнулась  просто  як  змогла,
Тому  хотіла  взяти  словом,
Але  місцева  дітвора,
Не  надто  думала  про  мову,
Чи  формул  світ  красивий  по  своєму,
Тож  часто  виглядала  із  вікна,
Бо  там  за  вікнами  крута  братва
Крутилась  біля  ресторанного  двора  …
Учень  Петро  не  надто  переймався,
Що  там  та  вчителька  собі  говорить  чи  кричить,
На  прокурорську  хату  задивлявся,
На  березі  ставка  мов  теремок  стоїть  …
Машини  дві,  бруковане  подвір'я,
Коли  купив,  то  заздрили  усі,
А  та  учителька  нам  про  якесь  сузір'я,
Он  зірочки́  у  прокурора  на  дворі  ….
А  та  учителька  –  та  то  якась  злидота,
Вдягнулась  в  плаття  ще  з  студентських  літ,
А  її  хата  то  якась  гидота,
Перехилився  навіть  старий  пліт  …
Читала  вірші  вчора  наче  гарно,
А  що  з  тих  віршів,  де  від  них  є  зиск,
Ой  трачу  часу  я  намарне  –
Почувся  Петрусевий  писк  …
Урок  скінчився  і  Петро  побіг,
На  перехресті  вчасно  треба  стати,
Там  прокурора  шлях  проліг,
Петро  надумав  шапку  зняти  …
Здійняв,  стоїть,  побачить  той  «святий»,
Що  я  йому  доземно    так  вклонився,
Може,  зупинить,  скаже:  гей  малий,
Спитається,  що  я  уже  навчився?
Там  на  дорозі  тій  велика  калабаня,
Петро  на  неї  зовсім  не  зважав,
Стояв,  мнув  шапку  і  на  «честь»  чекав  …
Той  БМВ  по  ній  просто  промчав.
Петро  увесь  стоїть  в  тому  болоті,
А  може  випадково  це  чи  як?!
Та  регіт  прокурорський  на  найвищій  ноті:
«Прикол,  чувак  …»
А  вчителька,  що  "в  платті  за  сто  гривень",
Зі  Школи  вийшла  і  побачила  усе,
«Ти  ідіот»  –  так  прокурора  охрестила,
«Свиняче  рило  твоє,  не  лице»  …
Я  добре  ще  зі  школи  пам’ятаю,
Як  ти  вимолював  нещасні  трійочки,
І  добре  вивчив,  що  старань  замало,
А  треба  іноземні  копійки  …
Але  таким  як  ти  не  раджу  стати
Оцій  малечі,  що  в  багнюці  он  стоїть,
Свинячі  вуха  теж  можуть  відпасти,
Посада  теж  недовго  напоїть  …
Малий  подумав  добре,  подививсь,
Набрався  злості,  каменя  підняв,
І  вслід  тій  "мрії"  гарно  замахнувсь  ...
Всміхнулась  вчителька.  Не  кинув,  а  поклав  …
Подумав  добре  і  зробив  назустріч  крок,
Я  дякую  за  цей  шкільний  урок  …
Шкодую,  що  раніше  я  не  вчився,
Летітиму  я  з  вами  до  зірок  …

*  або  [i]Історія  з  минулого  життя
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821730
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 17.01.2019
автор: Дружня рука