Яскраво й стрімко падала зоря.
Освітлювала шлях собою знов.
Востаннє розглядаючись, вона
запам'ятати намагалася любов.
Бо це - єдине, що є над усе.
І навіть космосу холодна пустота
її не в силі погасити й донесе,
що є любов і вічна і жива!
Зірки згасають.Так трапляється. І знов,
вже в ко́трий раз, на грішній цій землі
навмисно хтось, а може, випадково
бажання загадав на зорепад згори.
Не будем знати зміст його і суть -
ця таємниця не для нас усіх.
Бо без причини й зорі не паду́ть
на щастя кажуть, хто побачить їх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2019
автор: Tanita N