[i]Змерклося перед дощем,
виходи на волю щем
полоскатися у краплях -
сльозах Господа.
А я тримався сонця
мов природи охоронця,
та самотнього у полі
наздогнала хмара.
Вже нарешті накрапає,
чуєш, суме, як зітхає
небо із душею...
Чи то море Неспокою
вийшло з берега.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821785
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2019
автор: Мандрівник