РАДІЙМО ДНЮ, ЯКИЙ НЕСЕ ЖИТТЯ!

         Радіймо  дню,  який  несе  життя.  Радіймо  дню,  який  несе  прозріння.
Багато  днів  похмурих  і  ясних  треба  рослині,  щоб  дала  насіння.
А  те  насіння  силу  має  вже,  у  себе  міць  воно  тих  днів  ввібрало.  Та  знаєм  
ми,  що  й  холоди  гули,  його  не  тільки  сонце  зігрівало.  
То  ж  гнулося  від  бур  і  від  вітрів,  хилилось  долі  часто...  та  вижило.
Насіння  сходи  дасть!  Заплодоносить  рясно.
         Варто  приймати  й  нам,  що  Бог  дає.  Зміцніють  сили.  Здолаєм  перешкоди.
О!  Як  нелегко  все  в    житті  пройти...  Та  все  ж  іди!  Іди...  Не  зупиняйся.
 Будуть  перемоги.  Для  тебе  є  рожевий  цвіт  весни,  далекі  і  близькі  дороги.
         Усе,  що  в  долі  є...  Приймай.  Твоє.  Твій  час.  Твоя  пора.  Твоє  прозріння.  
Іди  вперед  і  розсівай!  Хай  сходить  і  росте  твоє  насіння.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821834
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2019
автор: Надія Башинська