Хоч сивина з роками обнялася,
Але його зустрілося плече,
Й щока її рум’янцем зайнялася
Під пильним поглядом закоханих очей.
І враз її зіниці зазоріли,
А тіло дивним жаром налились –
То очі його душу їй зігріли,
І серденько коханням налилось.
Не знала вона, як цьому зарадить.
Мовчала. Й він уперто теж мовчав,
Бо болем обзивалась давня зрада.
Все ж очі їм осяяла свіча.
І щире там відбилося зізнання,
А блиск очей – то свідки почуттів.
Були вони в полоні… у кохання
Уперше і востаннє у житті…
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821860
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2019
автор: Ганна Верес