Уже вогнями світить небо
і відступає ночі тінь,
поважно вервечкою хмари
у незнану пливуть далечінь.
То виринало, або потопало
ранкове сонце із хмари,
а хмара сіра була щільна,
усі тримала промені.
Вони потроху пробивались
з обіймів сірої імли,
та навіть трохи лаштувались
ранкові освітить світи.
Пробились промені із хмари,
де вільне полечко небес
і лише синява світилась,
та край хмарок білів увесь.
Потроху сірість відступала,
ясніли промені згори,
а синє небо усміхалось,
де синь з-за білої хмари.
Отак життя, що усміхнеться
з-за сірої й потужної хмари,
і сонце променем торкнеться,
отож на з’яву його жди.
22.12.2018-19.01.2019
Світлина автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2019
автор: Светлана Борщ