Не відпускайте тих, у кого руки дихають теплом,
У кого погляд зачаровує магічно,
Зима влаштовує концерти за вікном,
Втішається своїм холодним січнем …
Не відпускайте тих, хто щирістю для вас писав
Цілі романи під акорди заметілі,
А січень танути враз на очах почав,
І його крила стали сірі - сірі …
Не відпускайте тих, хто так беріг слова,
У кого ці слова такі правдиві,
Від сум’яття крутилась голова,
В душевній бурі ця минула лиш на розігріві …
Бо як почалась буря справжня ця,
Сховалися січневі заметілі,
І холодом наповнились серця,
Думкам так тісно стало у людському тілі …
Тож вирвались далеко за вікно,
У парку свої вальси завертіли,
Схотіли повернутись, а тут скло,
Вони розбити скло то не посміли …
І залишились там,
А з часом оніміли.
Не відпускайте тих, хто дихає теплом.
І стали крила білі - білі …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2019
автор: Дружня рука