(Переклад із С.Грачёв "Несёт нас поезд жизни в никуда...")
Потяг життя несе нас в нікуди…
Як взагалі - то навіть і нізвідки…
Летять всі дні, роки і місяці…
Нам не відома його швидкість.
В минулому зупинка «Дитсадок»…
І десь за спиною зупинка «Школа»
Морозиво й цукерка- якості зразок
І лимонад був кращий, аніж кола.
Проїхали зупинку «Інститут»,
Закоханих інтриги і паради …
Хоча не всім стелився цей маршрут,
та віку цьому всі були ми раді.
Доїхали до станції «Любов»…
Минули з сумом також «Відчай»…
Кипить адреналін і грає кров,
Зупинка «Радість» цьому свідчить.
На станції «Сім’я» - на гальмах шлях
Наш потяг зупинився тут надовго…
Від щастя сльози у декого в очах,
а хтось відбувся почуттями боргу.
Хто тихо тішився життям своїм,
батькам і Богу дякували радо.
А хто бажав сімейних перемін.
чекала тих зупинка «Зрада».
А потяг не міняє свій маршрут
Життя із вікон його бачим…
Хто далі їде,... хтось виходить тут…
Цікавий фільм ми дивимось неначе.
А після нас і дочки і сини,
рушають далі потягом «Величність»...
Його маршрут - від самих перших днів,
Мабуть, аж до зупинки «Вічність»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821971
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2019
автор: Любов Таборовець