На все свій час (це не прості слова),
Каміння розкидати і збирати.
Спокон віків ця істина жива,
Покликана нас мудрості навчати.
І вік живи, і цілий вік учись,
Долай свої неходжені дороги.
...Я теж спішила жити, і колись,
Ламала крила і збивала ноги.
Хоч ще не переступлена межа,
Але ж такі тонкі життєві грані.
Вже літа хоче стомлена душа,
Спинилась мить в єдиному бажанні.
Життя - театр, і всі події - гра,
Це треба зрозуміти і прийняти!
...Каміння позбирала,то ж пора,
Свій дім новий весною будувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822063
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.01.2019
автор: majra