1

[b][i]Чумацький  Шлях  [/i][/b]

Колись  я  жив  сто  тисяч  років...
         Літав  у  Всесвіті  мов  Птах
Та  знав  всі  стежки  і  дороги
         В  далеких  і  близьких  Світах.
В  міжгалактичних  коридорах
         Я  слухав  Музику  Епох,
І  бачив  у  карпатських  горах
         Як  народився  новий  Бог.
Титан  був  мудрий  і  могутній,
         Прекрасний  Лицар,  син  Весни.
Він  знав  Минуле  і  Майбутнє.
         Співав  нечувані  пісні.
Грав  на  космічному  органі  -
         Лунали  звуки  в  Небесах…
Він  був  не  перший,  не  останній…

     …Творив  Богів  Чумацький  Шлях.

             Експромт      8.  03.  2004  р.    м.  Київ  

[b][i]За  лаштунками  світу[/i][/b]

За  лаштунками  світу  вже  мандруємо  у  часі...
У  Минуле  й  Майбутнє  -  у  ГЛИБИНИ  БУТТЯ  -
До  атлантів  могутніх,  до  оріїв  та  асів  -
У  паралельні  СВІТИ,  щоб  отримать  Знання.
Нас  повів  туди  Велес,  що  відкрив  Таємницю
Про  Велику  Країну,  славних  пращурів  СВІТ,
Про  невичерпну  Силу,  про  Духовну  Світлицю  -
Де  чекає  нас  Думки  незбагненний  Політ.
Там  були  ми  Богами,  Чаклунами,  Волхвами...
Володіли  Світами...  і  безсмертні  були!
Ми  творили  планети,  керували  Думками
І  Колесо  Сансари  зупинити  могли...
Знали  «мікро»  і  «макро»  та  жили  в  МЕГАСВІТІ
У  Б-Е-З-М-Е-Ж-Н-О-М-У  СВІТІ,  де  триліарди  СВІТІВ
Поміщались  в  краплину,  у  сльозу  Немовляти,
Який  бігав  босоніж  і  веселку  ловив...


                   21.03.2004  р.  м.Київ

       [b]    [i]  Українці  [/i][/b]

Не  бажаю  підкорятись  думці!
Відмовляюсь  вірити  у  бруд,
Що  немає  більше  українців,
Що  живе  тут  зовсім  інший  люд...
Не  було  Тараса,  а  ні  Лесі  -
Це  звичайний  історичний  міф!
І  ніхто  не  винайшов  колесо...
А  колись  тут  жив  лиш  «темний»  скіф.
«Не  було  ніколи  України!»:
Скаже  нам  історик  молодий.
«Тут  жили  татари,  угро-фіни...
Та...  сини  монгольської  орди!»...
«Не  було  просторів  смерекових!»
«Не  було  культури  Оріян!»
«Не  було  писемності  і  мови!»
«Не  співав  своїх  пісень  Боян!»

Так  нам  треба  -  дітям  нерозумним!
Мудрість  предків  розгубили  ми.
Кривдять  зайди  наш  «Тризуб»  підступно  -
За  чужинців  ляжемо  кістьми!
«Наша  хата  з  краю»…    «Ми  останні»…
«У  сусіда  хата  хай  згорить!»
Такі  риси  зайдам  притаманні  -
У  чужинця  серце  не  болить.
Не  повстане  Ненька  -  Україна  
Поки  тут  запроданці  живуть!
І  не  буде  наша  думка  спільна  
Поки  нас  у  наймити  женуть!...
Власноруч  побудували  рабство!
Іноземну  мову  діти  вчать...  
Терпимо  зухвалість  і  нахабство  -
Бо  навчились  жити  і  мовчать!

Не  бажаю  підкорятись  думці.
Відмовляюсь  вірити  у  бруд,
Бо  немає  більше  українців...
Бо  живе  тут  зовсім  інший  люд...

             9.04.  2004  р.    м.  Київ  

[b]
[i]Сонячний    експромт[/i][/b]

сонце  сяє
                 в  середині  
       невмируще
                             незгасиме
воно  сильне  
                 воно  вільне  
       незбагненне  
                             невловиме
потаємна  серцевина  
                 всього  сущого
                                         живого
неосяжна    
                 і  глибинна
                               сутність  світу
                                                   сутність  бога
сонце  сяє    -  сміх  лунає...
                 весело  музика  грає...
всесвіт  зорі  обіймає  -
                 всі  галактики  вітає
сонце  сяє  
                 невмируще
вічно  вільне
                 всюдисуще
таємниця
                 таємниць
щедрий  дар  
                 усіх  скарбниць

                   Експромт    4.06.  2004  р.    м.  Київ  


[b][i]Не  сумуй,  кохана[/i][/b]

Не  сумуй,  кохана...
Ти  така  жадана,
Неймовірно  гарна  –
Тільки  не  моя.
Разом  нам  не  бути...
Але  як  забути,
Але  як  збагнути  
Дивні  ці  слова?
Я  Тебе  не  знаю,
Але  так  кохаю,
Але  так  бажаю...
Тільки  все  –  дарма!
Не  сумуй,  кохана...
Ти  така  жадана,
Неймовірно  гарна  –
Тільки  не  моя.

21.10.  2005  р.    м.  Київ  

Україна,  мов  холодна  домовина...
З  кожним  роком  -  менше  сіл  і  більше  сліз...
І  на  мапі,  наче  ракова  пухлина,
Майоріє  ген  Чорнобильський  сюрприз.
Що  за  лихо  на  Вкраїну  налетіло?
Мов  прокляття,  що  скувало  на  віки
Нашу  волю,  нашу  мову  солов'їну  -
Відібрало...  оніміли  на  роки...
Україно  -  просинайся!  Схаменися!
Йдуть  на  Віче  звідусіль  чоловіки...
За  народ  свій  на  Майдані  помолися.  
Ждуть  тебе  твої  герої-козаки!  

                   (2001р.)


Повітря  пахло  бідою…
Не  думали  й  не  гадали…
Росія  пішла  війною.
Ілюзії  вмить  пропали.
Мордор  без  прикрас,  не  в  масці
Вже  вкотре  побачили  люди…
А  що  ж  наші  можновладці?
Іуди  вони.  Іуди!
Торгують  наліво  й  направо…
На  горі,  на  смерті  гроші!
Закрили  свої  забрала,
Мовляв  -  це  «московські  воші»!
Не  чують,  не  бачать,  гниди.
Закон  таких  не  карає.
Проте  всенародна  огида
Заслужено  їх  чекає!
Ні  слави,  ні  честі  не  буде
Для  них.  Лиш  ганьба  й  прокляття.
Не  вибачать  більше  люди
Такого  лихого  завзяття.

Повітря  пахло  війною…  

14/08/2014/Майдан  Незалежності/


     [b]  [i]    Пісня[/i][/b]

Я  до  Тебе  пливу  проти  течії…
Ти  на  іншому  березі  Всесвіту…
Там,  де  Зорі  кружляють  малечею,
Хороводять  пісні  аж  до  засвіту.

Ти  далеко  живеш…    понад  Явором…
Я  ще  далі  живу  –  понад  Річкою…
Наші  Цілі  різняться  за  наміром,
Наші  Долі  заплетені  Стрічкою.
 
Сонце  світить  у  Небі  однаково,
Але  Ранок  стрічаєш  Ти  першою…
Я  до  Тебе  прийду  –  побалакаймо…
Ти  ж  не  проти?…
Я  Пісню  завершую.

21/09/2018

[b][i]Круговерть[/i][/b]

Люди  вмирають….
Люди  народжуються…
Ця  круговерть  
У  природі  продовжується…
Зайвого  в  світі  
Нічого  немає.
Все,  що  потрібно  -
Саме  і  буває.
Все,  що  потрібно  -
Суть  осягнути.
Все,  що  потрібно  -
Смисли  збагнути…
Ми  намагаємось,
Ми  долучаємось,
Але  постійно
Чомусь  помиляємось.
Хибний  ми  маємо  
Дороговказ,
Бо  нерозбірливі  
В  цілях
Щораз.

10/11/2018


Просвердлили  діру  у  Всесвіті  –  
І  літаємо  наче  скажені.
Розважаємось,  на  біль  наряджаємось
Бо  такі  вже  ми  є  –  навіжені.
Та  без  нас  би  нічого  й  не  було…
Все  навколишнє  ми  створили
Вже  давно…  ще  за  дідів-прадідів!
Працю  велетів  переробили.

01/01/2019


На  Соняшних  Вітрилах
Мандруємо  по  Всесвітах...
Іонні  Черепахи
Несуться  височінь...
Галактики-метелики
В  Тунелях  Часопростору  
Любуються-милуються  -
Летять  у  далечінь...

20/01/2020


Там,  де  Небо  падає  на  Землю…
Там,  де  Сонце  грається  в  Колисці…
Де  Безмежжя  заховалось  в  греблю  –
Ходить  Панна  в  Зорянім  намисті.

З  Вічності  сплела  Собі  Віночок…
Одяглася  в  тисячі  емпірій…
Перейшла  за  Часовий  Місточок  –
І  пішла,  замріяна,  у  Вирій…

21/02/2021


Ти  для  мене  –  Небо,  Ти  для  мене  –  Сонце,
Неймовірна  мила  –  виглянь  у  віконце.
Хочу  Тебе  чути,  очі  цілувати,
Лиш  Тебе,  Красуне,  все  життя  кохати.
Хочу  Тебе,  люба,  на  руках  носити…
І  за  таку  долю  Небеса  хвалити!
 
07/07/2021        


Українці  тримають  небо…
Тут  межа  між  світами  йде.
Нам  –  своє,  нам  чужого  не  треба.
Ми  –  готові!  «Арта»  –  гуде!

Нас  не  вперше  війною  лякають  –
Знаєм  ціну  таким  словам.
«Іхтамнєти»  в  ОРДЛО  гуляють?
Що  ж,  заходьте    –  дамо  по  зубам!

Комусь  «муляє»  Україна?
Комусь  поперек  горла  стоїть?
Але  прийде  свята  година  –
І  до  них  бумеранг  прилетить.

Українці  тримають  небо…
Україна  вартує  світ,
Щоб  в  війні  не  було  потреби
Ще  багато-багато  літ.

14/02/2022


Велике  Українське  Небо
Обійме  всіх,  хто  любить  нас.  
Біди  і  чорних  хмар  -  не  треба...
Їх  розжене  наш  Льотчик-ас.
Ми,  українці  -  неймовірні.
Весь  світ  співає  Славень  наш!
Великі  духом,  думкою  -  вільні  -  
Козацтво!  Вищий  пілотаж!
Нас  -  не  здолати,  не  зігнути.
Непереможні  вояки!
І  Неньці  нашій  в  Світлі    бути
Віднині  -  завжди!  На  віки!

02/03/2022  

                                         *  *  *

Він  і  Темрява  і  Світло  –  і  на  всьому  знається,
І  Найвищий  і  Найменший…  і  від  всіх  «ховається».
Тисячі  Імен  про  Нього  вигадали  люди,  
Але  Він  завжди  у  русі,  Він  завжди  -  ПОВСЮДИ.

                                         *  *  *

Пустота  себе  помислила  –
І  створилось  все  навколо…
А  за  Колом  –  чиста  Істина  –
І  нікого…  і  Нічого…

               *  *  *

Темрява  і  Світло  –  
Це  одне  і  теж.  
Цілісна  Дуальність,  
Що  не  має  меж...  
Неподільна  Єдність,  
Азбука  Основ.  
Істини  химерність.  
Її  Тіло  й  Кров.

24/11/2022
















адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2019
автор: Сергій Ярунський