Ой не світи, місяченьку,
Не світи ніколи...
Вже не прийде мій миленький,
Додому ніколи...
Ой не світи, місяченьку,
Заховайсь за хмари,
Бо як жити без милого,
Я тепер не знаю!..
Ой не світи, місяченьку,
Не світи, благаю...
Бо вже мого миленького
Живого немає...
Ми ж не давно, місяченьку,
Не давно побрались...
Не вернеться мій миленький,
До нашої хати...
Мені сумно,місяченьку,
Не дізнавсь миленький,
Що ношу уже під серцем,
Дитятко маленьке...
Ой не світи, місяченьку,
Не світи для мене...
Зупиняється серденько
Від світла із неба...
В моїй долі,місяченько,
Вічна біль у серці...
Душа стогне і серденько,
Й гіркі сльози ллються...
Плаче бідна молодичка,
Сліз не витирає,
Із - за хмари місяченько,
Ледь-ледь виглядає...
Ти не знаєш, місяченьку,
Як же мені тяжко,
Не забуду миленького
Ніколи й нізащо...
Не виглядай, місяченьку,
Не освічуй вроду,
Бо загинув мій рідненький
У війні на Сході...
Заховався місяченько
За велику хмару...
Залишилась молодичка
В цім світі без пари...
Та не може місяченько
Постійно ховатись...
Заплакана молодичка,
Тихо пішла в хату...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822211
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2019
автор: геометрія