Колись були вірші і проза,
Були слова палкі… куплети.
Тепер під снігом плачуть рози,
Не пишуться ніяк сонети.
І ми, мов з іншої планети…
Що діється – не розумієм.
Так, ніби, просто силуети,
Порозумітися не вмієм.
То що ж це діється між нами?
Ми вичерпали всі сюжети…?
Чи все розвіяли вітрами?
То хто, насправді ми, поети?
Чого ж все холодом скувало?
Вже відцвіли в душі мімози.
Чого, скажи , не вистачало?...
На серці невгамовні грози,
І очі заснували сльози -
Не бачать ні віршів, ні прози…
Слова замовкли…
...і в снігу замерзли рози.
23.12.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822255
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2019
автор: Валентина Рубан