Мене закутай в простирадло слів,
М’яке, пухнасте, ніжне, незрівнянне,
Веди мене в долину дивних снів,
Де зранку сходить сонце осіянне.
Голуб мотивом таємничих фраз,
Нехай бентежать тембру переливи,
Кажи, кажи, мені хоч сотню раз,
Будь моїм сонцем, серед злої зливи.
Світи мені, як уночі вогонь,
У всі твої слова я вірю свято,
Торкнись вустами ти моїх долонь
І поцілуй, тендітно й винувато.
22.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч