А ось і сонце…Майже роковини,
Свій вічність простелила шовк.
Відквітло літо, змовкли хуртовини,
А наче тільки вчора ти пішов…
А наче тільки вчора перельоти,
Вогні криваві різних(рідних) міст!
Мовчання смертоносне, мов сухоти,
Палило поміж ними(нами) міст.
Палило міст – згоріло ж тільки щастя,
Що так і не засяяло в пітьмі.
А ти із ним ( зі мною) попрощався
І легко відпустив вже на зорі.
Вже на зорі холодна, бездиханна
Лежала на землі сирій одна
І попри смерть, і горе філігранна
Любов моя – невквітчана весна.
А я сама, лишилась в тихих стінах,
Зустріла день, і місяць, і роки…
Любов ж мене простила за падіння -
Її штовхнули дві (його) руки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822399
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2019
автор: Lady Christianna