Люблю, як осінь золотом сипне
І хвастається білими грибами.
В цей час вона пройтися між дубами,
Між соснами заманює мене.
Я – хворий пристрастю грибошукач.
Шукаю обережно їх. Як міни.
І мій талант оцей ніщо не змінить,
Бо гриб – не заєць.
Не вполюєш вскач.
Бо кожна знахідка – духмяний скарб,
Бо ніжка, як туге дитяче тільце,
А брилик – ніжність шоколадних фарб…
І водить мене муза-інтуїція
Стежками беж стежок, без суєти,
Аж поки бачить сонце дозволяє…
Гілки дерев, як лисячі хвости,
За мною слід нечутно замітають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822440
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2019
автор: Ніна Багата