Злітали з уст несправедливі фрази,
Що ранили людину без вини.
Невже забув, що думать треба зразу,
Не стали бумерангом щоб вони?
Невже життя нічому не навчило,
Що яму рити іншому – то гріх?
Невже за підлість совість не точила?
Грішок цей заважає і у грі,
Не те що у житті. Літа ж – на схилі,
Як не про честь – про душу дбать пора.
Приберегти для себе треба сили –
В злобі скоріше серденько згоря.
І зло, й ненависть – то є чорні риси,
А ти Людина – Бога в серці май.
Судить за нього інших не берися,
Бо правди, іншої, у Світі цім нема.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822510
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2019
автор: Ганна Верес