Уміє доля нищити усе,
що явно не в'язалося на згадку.
Не відає людина, –[i] не везе
до фінішу від хитрого початку.
[/i]
Які лисиці цей лукавий рід!
А ти як Муцій маєш їх терпіти
за правду, не жаліючи живіт,
за кривду, обіцяючи не бити.
Не думає колега по перу,
що істина – вона усюди гола.
Усіх єднає нерозривне коло.
Якщо я від любові не помру
до ближньої, яка гризе кору,
то буду нарікатися Сцевола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822652
Рубрика:
дата надходження 25.01.2019
автор: I.Teрен