Птиці летять і любов


                   Поема

1

Кого  любов  вже  рухає
в  любові  вічні  очі
є...
в  любові
вічні  вуха
є...


як  мало  в  світі  
                       мова  в’є
як  гріє  світ–
               серце  моє


якби  я  згас
                 і  впав
яка  це  мова?


І  Бог  би  світу
не  впаяв  –
ні  слова?


Поки  є  я
громад  всіх  не  спитаюся
але  громаддя  –  носія
тримає  в  Космосі  –
й  це  я  –
і  Бог  трима  –
де  Світло  вам  сія
це  Він  і  сам  не  знаю
                                     де  вже
                                                   я!
а  світ
до  Бога
несподівано  вертається


більш  не  крутіться:  знаю
                                                     що  пече
я  в  серці  каюся?
чи  інші  каються?


2

О!  серце  як  співа!  –
очі  веселі...
Який  вже  в  дружбі!..
в  будь-чиїй  оселі!


У  вічному  Житті
вже  очі  молоді
й  ледь  золоті...


Коли  над  світом
ранок
в  сутінь
і  йде  в  любов
іде  Присутність


і  опада
на  ерудитів
на  клавіші
й  ромашки  в  житі
коли  така  Присутність
ожива  сутність
                               як  грім  для  ерудитів  –
чи  в  слові  –
музику  родити??


бо  Слову
любов  світлом  пише  –
коли  іще
ніщо  й  не  дише...


бо  в  Слові  
вічні  вуха
є
вуха  у  серці  –
й  слухає


розум  –  уява  –
що  за  з’ява?
розум  –  уява?
що,  світу  
                         з’ява?  


Коли  Присутність:
я  над  сутінню

у  Бозі  солод
світ  любити
й  темних  ротів
ізнизу
явність
розум-уява,  розум-уява...
і  як  же  
Богу  догодити?

у  Слові  –  музику  родити?


3

Кого  любов  вся  рухає
в  любові  в  серці  очі
є
в  любові  в  серці  вуха
є


такий  –
пройшов  шлях
розумовий
і  покинув*...
у  серці  Світло
і  окриленість  –  за  спиною...


4

ну  і  при  чім  тут  я
хіба  вина  моя
є
коли  Син  Божий  –
         і  Божественне  являє?


чи  зникне  моя  спрага
одна  палка
потреба
це  надивитись  серце
і  надивитись  серце  –
це  надивитись
небо!


це  Небо!
дивна  жага
така  є  –
яка  на  спокій  вод  людських  –
це  Сонце
проявляє...


І  хто  це  коли  взнає
чи  хто  це  коли  –  
                                                     спинить?
за  обрій  відлітання  з  вод
безсмертями  за  спиною...

Ісусе,  серце!
Божий  Сину!!!


5

як  берегти  мене?
як  берегти  Його!
Вогонь  Сятий,
Вогонь!
не  говорить
не  говоріть!
щезне  усе  від
подиху  Його
не  так  дихнеш  –
то  й  щез  Вогонь!


Любове,  Христе,
нам  шукать  кого?
Нікого!

птиці  залетять  за
                                     овиди
так  от  як  ще
                                     летять
                                                             летять
так  чують  незбагненні
                                                     проводи
як  матінку  –  її  дитя!

19.01.2019,  з  причастя,
свято  Богоявлення,
Київ
*  пізнав  обмеженість  розуму

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822696
Рубрика: Поема
дата надходження 25.01.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович