[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
Якось сказав на чорне чорне,
Дістав у відповідь прокльона,
На біле біле без вказівки,
Тепер чекаю перевірки.
Грозились вигнати з роботи,
Але це вже мабуть усоте.
[b]Флейтист у парку[/b]
Безглузді будні,
Люди мов примари.
[b]Жінка, що не боїться щирості[/b]
Ти знаєш, теж маю проблему,
Чи, мовлячи яскравіше, дилему,
Я з почуттів своїх букет подарувала,
Над ними тупість довго глузувала.
[b]Пан «Рожеві щічки»[/b]
Розслабтесь. Що там? Що морочитись без толку?
Тратити час на будь-які проблеми.
Завжди знайдуть болючу голку,
Шукайте найпростіші схеми.
Якщо горить, то хай палає,
Як нетерплячий, то хай пропадає,
А там кричить хтось: поможіть,
Себе найперше бережіть.
[b]Пан, що робить вигляд, що думає[/b]
Дивився вчора я новини,
Мені розкажуть щохвилинно,
Що я і де маю робити,
Що ненавидіти, любити …
Я тут сиджу тихенько знизу,
Сховав у шалика мармизу.
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Так, так, усе нам вчасно скажуть,
Горластих тут розвелось море,
Вони вперід нам йти мішають,
Через отих горластих горе.
[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
Давайте з вами поговорим,
Я наведу вам аргументи
[b]Пан, що робить вигляд, що думає[/b]
Не трачу час на демагогів,
І на безглузді сентименти
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Ми знову пам’ятник відкрили,
Крильцята звернені у небо,
А тут якісь ворожі сили,
Нам про якісь земні потреби.
[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
Насправді, так як є і було,
І не змінилося нічого,
Все, що ви тут побудували,
Не варте таляра старого.
Це без фундаменту споруда,
Вона завалиться їй – богу …
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Женіть його подалі, люди,
Він мов змія кусає справу,
Наше прийдешнє - справжнє чудо,
Збудуємо айті - державу …
[i]Будівля валиться. Гуркіт. Крики.[/i]
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Де той, що мріяв завалити,
Знести, убити нашу мрію,
В тюрму негайно посадити,
Бо він підтримував расію …
[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
Як ви її побудували,
То так вона і простояла.
Щоб пташка в небесах літала,
Потрібно, щоб хоч крила мала.
[b]Флейтист у парку[/b]
Як вона впала,
Ні, як вона упала?!
То ледь стояла,
Мов яка примара,
Тепер у спогадах
Палацом стала.
[b]Пан, що робить вигляд, що думає[/b]
Ти з нами разом не сумуєш,
Тоді підозри очевидні,
Ночами злочини плануєш,
А вдень вправляєшся в трутизні.
[b]Жінка, що не боїться щирості[/b]
Він був зі мною поряд завжди,
Не міг нічого він зробити,
Одна людина, та й насправді
Не в змозі того завалити.
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Ой, вибачте,
Змінилась установка
[b]Новий персонаж з чудовим знанням англійської[/b]
Насправді попередник в всьому винен,
Давайте будувати новий замок,
Ось тут ледь-ледь поправте стіни.
[b]Пан обтяжений досвідом і величеньким черевцем[/b]
Уже біжу, хапаю фарби,
Які бажаєте відтінки.
Які нові пріоритети
У дочки вашої і жінки …
[b]Жінка, що не боїться щирості[/b]
Бридкі ви,
Як тут з вами жити,
Ви ж будете віки служити
І не помітите ні разу,
Кумедність псевдо - епатажу.
[b]Пан ледь-ледь за тридцять із запахом диму[/b]
А он і славний попередник,
Не розкидаються талантом,
Тепер він, правда, посередник,
Та залишився мажорантом …
Із віллою, з чудовим садом,
Пихтять нові автомобілі,
Як керував колись парадом,
Згадає часом на дозвіллі …
[b]Флейтист у парку[/b]
Складаю ноти,
Музики не чую,
Не люди, боти,
Піду помандрую …
[i]Той хто є самим собою сідає на лавці поруч з жінкою, що не боїться щирості …[/i]
[b]Флейтист у парку[/b]
Нарешті перша нота …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822724
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.01.2019
автор: Дружня рука