В дубовум гаї вітер собі гуляє,
когось рівних по силі він шукає.
У силі вітер- все на шляху ламає,
а ще на небі хмарами він грає.
Своєю силою зламає життя він хоч кому,
а ще усім доказує свою він правоту.
Усіх сильніше вітер,тому він і правий,
а ще усі боятся коли цей вітер злий.
Дуби могучі голови схилили до землі,
як вітер залітає в ці краї.
Той хто голову не склонить до землі,
всесильний вітер не простить-згинуть усі.
Небасний простір,гори та ліси-
царює вітер тут завжди.
Долі ламає і вирішує кому як жити,
вивчив прийоми- як і кого легше убити.
Щоб хоч якось вітра цього обуздати,
люди придумали куди силу вітра направляти.
Зробили мельниці у полі вітрові,
а ще спустили на море кораблі.
Вітрильники на морі вітер ганяє,
і силу свою у русло потрібне направляє.
Але як всі мажорчики синки,
зриваєтся у гай і там крушить дуби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822749
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2019
автор: Бабич