Так хочется як птах літати,
в повітря що є сил пірнати.
А ще красу землі побачить з висока,
гори,поля,ліси а ще річки- щоб в захваті був я.
Взлітати в гору-круте піке униз,
і знову в верх і щоб від захвату лунав мій крик.
А сонячне проміння щоб зігріло тіло й душу,
і на хмаринці подрімати наче на матраці з пуху.
Та що поробиш мрія моя нездійсненна,
потрібно щоб була ця мрія якась буденна.
А головне я знаю,люди не літають,
бо тільки птахи крила мають.
Тож кожному своє дано в житті,
комусь літати а комусь ходити по землі.
Але про свою мрію я не забуваю,
тому буває інколи у сні літаю.
Хоч висоти боюся та все рівно взлітою,
хоч бачу сон ,та як лечу на собі відчуваю.
Бадьорий настрій зранку і посмішка так сяє,
літав у небі-хай кожен знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822860
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2019
автор: Бабич