Приходимо однаковими в світ:
Із глини глеки – мокрі та голодні,
Іще життям не товчені, як слід,
І чисті, як неторкані полотна.
Це потім вже твердіємо з вогнем,
Наповнене нас розділяє змістом,
На ранги, нації та віри розчахне,
Розставить на полиці різних істин.
Поливою вкриваємось, мундир
Нас блиском вирізняє серед інших.
Тасує доля глеки – руки, стіл,
До неба і скидає вниз горішніх.
У світ приходим одноденно ми.
Людьми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822892
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2019
автор: Оксана Дністран