Не пиши ні слів, ні обіцянок
На німому клаптику листа
Дай очей напитись наостанок,
Дай сльозою ранити уста
Що мені твої чудні манери,
Через гордість я перестрибну
Й виплесну на аркуші паперу
Карих стріл безмежну глибину
Не суди, нехай Господь розсудить,
Дай своє узяти сивині
Не такі чужі з тобою люди,
Щоб топити пристрасть у вині
Бо коли на зубожілій ниві
Змочу ноги у живій воді
Станемо нарешті ми щасливі
Та не будем більше молоді
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822920
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2019
автор: Тарас Слобода