Шануймо тих, хто ходить з нами по землі,
Той самий кисень, що і ми, бере груди,
Спиває з обширу і радощі, й жалі,
Але сторониться нашіптувань Іуди.
Шануймо тих, хто горя ближнього свого
Не відбива, мов футболіст м’яча ногою,
У кого в серці повсякчас горить вогонь,
У кого слово (навіть гнійну!) рану гоїть.
Кому не жаль за край віддати і життя,
Кому миліша воля, аніж ситі кліті.
Шануймо їх, допоки з нами хліб їдять.
А не тоді, коли застигнуть у граніті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822950
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)