Село тонуло у жаринках вишень.
Дозріли в розкоші червонобокі
Під співом вітерця в цнотливій тиші.
І насолоди розливався спокій...
Це лоно виплеканих крон розлогих,
В якому бджілки прагнули нектару.
І про палке кохання серця здогад,
Що з уст злітало, ніби від мольфара.
Цілунки ніжні під гіллястим віттям,
Сором*язливі дотики липневі
Вже розчинялись у вечірнім світлі,
Вишневим смакували вперше мревом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)