. На межі… – з плодів своїх днів
173* а сестра життя поряд завжди ходить…
Не очікуйте в днях вічних радостей. Віще – трагічне:
Змарнував я роки, та пізнать небеса не зумів.
І настане мій час – килим днів моїх згорне навічно
Та, що я обманути змагався багато так днів…
174* … і тим свою частку від світу отримав
Я ходив по межі, там де Чорна на час чатувала,
Де лукавство і зло заховали лице під забрало.
Я ж, закоханий в світ, своє серце відкрив йому навстіж,
І не зрадив любові – і щастя пізнав я немало!
175* обітниці дня вчорашнього…
І нашої юності час був наповнений щастям,
А мрії на кінчиках пальців манили причастям
Солодких святих одкровень цього грішного світу!..
– Що ж ловить він нас
в сіті зла, і обману, й напастей?
176* … так безвір’я моє свої сили від Нього черпало
Володарю небес, і тверді, і стихій –
Коли до Тебе йшли слова молитви,
Твоє мовчання болем-лезом бритви
Шлях відсікало вірі всій моїй…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823067
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2019
автор: Касьян Благоєв