Ось так пройду і знов не озирнуся.
Моя душа - руйновище світів.
Колись до когось,може,пригорнуся,
Та не втоплюсь серед чужих морів.
Просить не стану ласки і спокою.
В чужих руках і полум'я, мов лід.
Я просто залишусь поруч з юрбою
І знов не подивлюсь тобі услід.
Не попрошу останнього цілунку.
Забуду колір вже чужих очей.
В тобі шукала долі й порятунку,
Знайшла натомість тисячу смертей.
І не прийду. Сьогодні це востаннє.
І ця алея вдягне полини.
Раз в ніколи було це кохання,
І те пропало зовсім восени.
Автор: Тетяна Девда
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823234
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2019
автор: Тетяна Девда