Темна нічка тече по кварталах,
За вікном - шорхотіння сльоти,
Хтось живе у холодних підвалах,
І вдивляється в тінь самоти...
Бачить постіль тепленьку і чисту,
Коли спить біля свого вогня...
Чимчикує, мов привид по місту,
Розчиняючись в променях дня.
Їдким смородом тхне від кофтини,
Шмурдяком пахнуть руки й вуста,
Мов приховані світу частини,
Мов незримі на мапі міста...
Дикий вітер б'є в раму віконну,
І здіймає в повітря сміття,
Хтось в підвалі повісив ікону,
Тихо молиться їй все життя.
Розлетілось сміття по кварталах,
Стогнуть траси під шепіт сльоти,
Хтось живе, мов примара в підвалах,
Ставши тінню в руках самоти...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823239
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2019
автор: Sukhovilova