У день, коли мене не стане,
Ти вишню гарну посади,
І забуяю я з садами,
Лише до квіту приходи.
Мої пелюсточки підіймеш,
І гілки в хату занесеш,
Я дім наповню ароматом,
Як ти наповнюєш мене.
Прийду до тебе я у хмарках,
Лишень у небо подивись,
А може ще маленьким птахом,
Я буду поруч - озернись.
Не раз я спущусь у краплинках,
По склі, цілуючи тебе,
І викладу, мов з намистинок,
Сердечко, що лишень твоє.
У день, коли мене не стане,
Мої записки всі спали,
Щоб не ставали тягарями,
По річці тихо розпусти,
А я із вітром повернуся,
І в мить під курточку нирну,
І ще не раз так притулюся,
А все тому, що так люблю....
У день, коли мене не стане,
Прошу, у тиші не сиди,
Прийди, побудь із дітлахами,
Бо їм потрібен саме ти.
Згадай мене в важку хвилину,
Всі миті щастя, що на двох,
Ми розділяєм щиро-щиро,
І це позбавить від тривог.
Згадай мене, як буде сумно,
Відчуєш ти усе тепло,
Кохаю я тебе безумно,
Так є і буде все одно.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823254
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2019
автор: Galkka2