Не знаю, кому я це пишу..
Можливо, своїй подрузі, можливо, комусь з родичів, а може якомусь незнайомцеві. Хто б ти не був, ти дуже хороший.
Моє повідомлення взагалі не має ніякої мети. Я потребую висповідатись і саме пишучи, мені стає легше, ніби білий папір вбирає в себе усі мої тривоги й переживання, віддаючи мені усю свою чистоту і білизну.
Знаєш, як я почуваюсь саме зараз? Мені самотньо. Це не дивно, скоріше страшно, адже самотність зазвичай призводить до дурних думок й вчинків. Але не хвилюйся, я дівчинка доросла. Єдиний екстремальний вчинок, який я можу зробити зараз – це випити каву на ніч
Сьогодні я зрозуміла, що ніколи не відчувала ніжності до себе. Уявляєш? Дико усвідомлювати те, що до тебе відносяться, як до воїна із залізними обладунками, який не має права ні рюмсати, ні розкидуватись слізьми, ні права для виявлення почуттів… Завжди, коли я хотіла поніжитись, мене відкидали, ніби заразу якусь, ніби непотріб або ще гірше – чуму. І знаєш…чим частіше таке відчуваю, тим рідше хочеться усміхатись.
Часто думаю про те, що мені потрібна така ж дивакувата людина, як і я. Ну і що, що мені тільки 16? Це не забороняє мені думати про таке кожен божий день.
І звичайно ж в одну секунду купа питань, а саме :
чи знайдеться така людина, яка буде захоплюватись мною і кохати мене щиро- прещиро?Яка буде розповідати й ділитись зі мною якимись цікавими, смішними або сумними історіями? Яка буде реготати з моїх дуркуватих жартів?Яка буде готувати зі мною їжу?Яка не тікатиме від дощу, а ловитиме його й любитиме цілувати мене під ним? Яка ніколи не скаже слова, від яких мені буде незручно або неприємно? Яка буде творити мрії зі мною разом? Яка терпітиме мене набундючену й ображену? Яка буде довіряти мені і я їй, розповідати душевні рани й обіймати кожного разу, коли майже на межі від зриву. Яка буде зі мною справжньою і прийме мене таку?
Та чи є така людина?
Занадто багато вимог, занадто мало шансів зустріти його…
Я вважала, що людей використовують лише за гроші. Я помилялась. Вони можуть користуватися твоїм серцем і ти навіть не помітиш цього, доки тобі це не завдасть тобі болю, розчарування і зневіри.
Я завжди старалась бути для людей цікавою, смішною, привітною, відвертою, розуміючою, але усвідомила, що вони не заслуговують навіть і цього. Бо саме віддаючи свою світлу енергію чорній масі, я спустошуюсь і відчуваю, як всередині звучить відлуння мого відчайдушного крику про допомогу.
Ти десь там,
також думаєш про щось,
дивишся на зоряну зимову ніч,
ловиш поглядом німих перехожих..
Такий самий мрійник і романтик, як і я.
Ми ще не зустрілись, але я вірю, що якось ми відчуємо один одного десь поряд, зовсім поряд..
Дякую, що вислухав
На добраніч,
незнайомцю!
***
Моє перше одкровення йому...( Листу вже 4 роки)
Саме з цього розпочалося моє листування з тим, кого ще не знаю, але обов'язково зустріну 🥀
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2019
автор: дівчина з третього поверху