Навулиці іде холодний дощ,
Він плаче – січень добігає краю,
Просолює собою снігу товщ,
А я ще новорічних див чекаю.
Промочує зимі він рукава,
Пухнастий комір і хутряні поли,
Видніється в проталинах трава, -
Погоду цю, не полюблю ніколи.
Летять комети снігу із дерев,
Розмочують стежки на тротуарах,
Дощ, зупинись, зроби кілька перерв,
Щоб знов пішли закохані у парах.
Щоб їхав по м’якенькому сніжку
Лютий на трійці вороних до нас
Замість дощу, хай вітер за вікном
Співає тихо, що всьому свій час.
30.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823363
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч