Дивлюся в запорошене люстерце,
у гості завітавши в отчий дім,
і тепло спомин огортає серце –
себе у ньому бачив молодим.
Перед очима мама, її руки,
що вишивають хрестиком рушник.
Звучить минуле нотами розпуки,
у грудях тоне мій безмовний крик…
Сльоза зрадливо застеляє очі,
дитинство в лету кануло давно
і дзеркало вже юність не пророчить,
бо часу повернути не дано…
Нагадають про неї лиш світлини,
що з часом пожовтіли на стіні,
та і вони життя мого третину
назад вертають тільки уві сні…
30.01.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2019
автор: Олександр Мачула