Щось на роботі не зайшло, бо люди,-
Пішла в театр, а там свої проблеми.
Відвічні Есмеральда й Квазімодо
Давали смерті і кохання тему.
Набралась вражень. Висновків багато.
Яскраво змогли ненависть подати,
Діти губились в Франції завзято
І на руках носили всіх солдати.
Що правда перед тим достатньо били.
Священик їх такі мочив коліна.
Стільки біди на сцені наробили,-
Утримування в цьому всьому винне.
Була б дружина в нього під сто тридцять,
І купа діточок: малий, поменше,-
Не став би від кохання він біситься.
Гріх, як і подвиг, сил бере не менше.
Сьогодні стомлена від того свята,
Неначе все сама відтанцювала,
Та рада, зрозуміла бо багато
З балету, та і із життя не мало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823478
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2019
автор: Пісаренчиха