Твої слова несказані - кричали,
Неначе неба навпіл розсікли
Чого це ми раніш не помічали,
І воду в ступі холодно товкли?
Твої слова летіли, хоч безкрилі.
Чи тишею притихшою лились…
Несказані лишились і безсилі,
І не тривожать душу, як колись.
Твої слова в снігах десь заблудились,
Може ж розтануть, як зійдуть льоди.?
Вони мені у снах щоночі снились,
Як спраглому в жару ковток води
Твої слова несказані - кричали,
Неначе неба навпіл розсікли.
І лише ми з Тобою вдвох мовчали…
Але серця вони нам обпекли.
31.01.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2019
автор: Валентина Рубан