Люди виходять із вікон,
єдиний політ вдається.
Повітря розбавлене криком,
ламається змучене серце.
І ось уже тіло холодне
обіймає німий бетон.
А навколо ілюзія щастя:
лотомаркет, ломбард і притон.
А навколо обличчя байдужі
плюються на речі святі.
При владі - продажні туші
розпинають Христа на хресті.
Виходять із вікон люди,
їх штовхають туди щодня
поради, поразки, Іуди,
образи, удари, брехня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823536
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2019
автор: Miha_Poetry