[i]Дихає слово у вірші
наче людина жива,
наче Землею трава
піднімається навесні.
Буквами сенсу буття
щоб зеленіти-пишніти
та воєдино збирати
роси щемні забуття.
І підніматись над глиною-
рутиною глевкою,
де скатертиною білою
мрії складались горою.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823608
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2019
автор: Мандрівник