Нeхай…

Нехай,  образи  в  старому  році  залишаються.
Нехай,  печаль  мине  нас.
Нехай,  мрія,  як  птиця-щастя  злетить.
Нехай,  в  серці  замовкає  плач.
Нехай,  щасливим  буде  ранок,
полудень  і  вечір.
При  зітханні,  Молитва  словами  дзюрчить.
У  сяйві  очей,  радість  не  мовчить.
У  душі,  кличе  Віра,
у  кожному  Слові  -  Сила.
Світло  від  Світла  народжує  Любов.
Світ  крихкий,  як  росинка  мала,
як  ДНК  не  видима,  але  Головна.
Виноградне  Гроно,  в  долоні  вміщується,
а  скільки  Сили  Сонця  в  ній  зібрано?
У  пориві  вітерця,  теж  своя  Суть,
насіння  направляє  на  новий  шлях.
У  всьому  свій  Сенс  і  Розумна  Сила,
з  крапельки  народжується  водоспаду  лавина,
з  піщинки  -  бархани,  із  зернятка  -  хліб,
кожен  Природі  свій  прах  віддає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823634
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2019
автор: Svitlana_Belyakova