[b]Прокурор[/b]
Ти, мабуть, думав, що ніколи в світі
Не доберусь до тебе, що б ти не зробив.
Дозволили мені. Де посмішку подіти?!
Я повістку тобі при всіх щойно вручив.
[b]Олігарх[/b]
Ну що воно, дурне, радіє,
Я завтра ж полечу на край землі,
Де вітерець легенький віє,
І тепле море обійма ноги мої.
[i](замріяно)[/i]
[b]Прокурор[/b]
Та тут тих злочинів ще з дев'яностих -
Крадіжка, підкуп, замах на життя,
Я бачу, дмухача́ ти дати хочеш,
Не віриш в прокурорське відчуття.
Не випущу тебе, тож не старайся,
Я учепився мов хороший пес,
І на суддю ти так не озирайся.
Суддя – це не найближче до небес …
[b]Олігарх[/b]
Невже не заплачу якусь заставу,
З собою навіть маю той мільйон,
То буде прокурорам тим на каву,
Садочок, дачку, задоволений патрон.
Я можу офіційно, можу у конверті,
Бувають прокурори дещо вперті.
Але, вже, як побачили мільйон,
Їх вже від того щастя не віддерти …
[b]Прокурор[/b]
Пане суддя, мізерна ця застава.
Невже незрозуміло? Це вистава.
Уже стоїть готовий літачок,
Клієнта десь чекає острівок.
[b]Суддя[/b]
Ти, прокуроре, щось не знаєш права,
В таких випадках це законна справа.
Чи він колись погрожував, чинив на слідство тиск?
Яка біда, що чоловік у всьому бачить зиск?!
Він бізнесмен, його така природа,
В державу дав мільйон і зустрічай, свобода.
[i](Пошепки)[/i]
Ще й трішки тут мені в мішечок,
Такий малесенький грішечок.
[b]Прокурор[/b]
Що толку з нас, якщо ми чиним злочин,
Бо не караємо за злочини чужі.
Платить народ нам. Як дивитись в очі?!
У нас не очі, а суцільні міражі.
[b]Суддя[/b]
Можливо, часом хтось і щось посіє,
В народі нашому цей звичай ще живий,
Як буду інший, чи зумію
Прожити легко в час оцей складний.
[b]Прокурор[/b]
Там щось згори без мене порішали,
Феміда плаче, я сумую і сміюсь,
Суддю оцього вчора обікрали,
Це ж скільки праці коштувало бідному йому …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823712
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 01.02.2019
автор: Дружня рука