Світяться-сяють у небі високому зорі,
Декотрі котяться й тихо згорають в імлі,
Товпляться-мучаться думи мої непрозорі,
Чом же так мало, так мало добра на землі?
Сиплються з неба серпневі рясні зорепади,
Повняться сивою казкою небо й земля…
Диво це, диво ніяк неможливо проспати.
Адже з зорею краплиночка серця згоря.
27.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко),
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823731
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2019
автор: Ганна Верес