***

Стала  свідком  чужої  розмови  —
матері  син  кричав  в  телефон:
—  Що  тобі  треба?!  Знімай  підбори,
відтанцювала  свій  вальс-бостон.

Для  чого  зайві  переговори?
Усе  торочиш:  "Ще  не  стара".
Їж  свої  квашені  помідори.
Все  вже,  закінчуй,  мені  пора.

Як  скам'яніли  усі  на  зупинці.
Один  чолов'яга  не  промовчав:
—  Дати  б  по  шиї  тобі  наодинці,
щоби  повагу  до  матері  мав.

Нарешті  автобус  —  їду  додому.
І  так  мене  вразили  ті  слова...
Батьки  не  зуміли  іще  малому
зробити  щеплення  проти  зла.

Невже  списали  моє  покоління?
Не  треба  нічого  —  зійде  і  так.
З  нами  ще  сила,  жага,  уміння,
і  до  життя  не  згасає  смак.

Хіба  людина  хлібом  єдиним
вдоволена,  радісна  і  жива?
Мені  б  літати  кожної  днини  
й  пити  з  вічного  джерела.

Хочу  в  театри  —  на  всі  прем’єри,
читати  різні,  цікаві  книжки.
А  ще  на  виставку  акварелі,
а  ще  до  моря  та  й  навпрошки.

Так  мало  бачила,  мало  знаю.
Мені  б  у  подорож,  хоч  куди.
Усе  надолужую,  поспішаю,
поки  не  розведені  ще  мости.


Нас  злили,  зрадили,  ошукали.
Ми  не  захищені,  злидарі.
Ми  б  ще  раділи,  іще  співали,
та  нас  вмурували  в  чужі  борги.

Таня  СВІТЛА
01.2019  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823780
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2019
автор: Таня Світла