Я не прийду, бо з нас, напевно,досить.
В твоїх очах давно нема тепла.
Мої вуста той вирок проголосять
І зникне все, що я так берегла.
І зникне сон, а з ним і зникне ранок.
Всі фарби світу потьмяніють враз.
І знову я згадаю на останок
Ту гіркоту твоїх прощальних фраз.
І ти згадаєш,може, десь весною
Моїх віршів римовану печаль.
Покинутим самотньо між юрбою,
Покинутим найкраще поодаль.
Автор: Тетяна Девда🥀
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823811
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2019
автор: Тетяна Девда