Не народилась певно та людина,
що Україну зможе захистить.
Від зграї псів,що роздирають тіло.
Тримаючись за що і хто вхопив.
Не мають совісті,ні сорому,ні честі.
По головах людей-скоріш на трон.
Якби не було теплим перше місце
ніхто б не біг вперед на перегін.
Якби так бігли землю захищати.
Від ворога.Там холод,голод,смерть.
Там бруд і кров.Там наші рідні,діти.
Що заслужили шану і любов.
Нема дітей там ваших,ані вас.
Тримаєте ви гроші про запас.
Грабуєте,дерете шкуру з нас.
І це ще не кінець,це лиш аванс.
Одні тихенько дома вимирають.
Інші в чужі краї собі тікають.
Каліки з голоду вмирають.
Старі в оселях замерзають.
Країна вся в боргах мов в вошах.
Ліси рубають,бо все гроші.
Ніхто нікому не потрібний.
Якщо живий ще-сам і винний.
Бо краще вмерти і не бачить
без ліків як вмирають,плачуть.
Як хліб тремтить в старих,в долонях.
Святі розп'яті на іконах.
Вас так багато,та нема нікого
хто б зміг як Божий Син на хрест піти.
Не галасуйте-любим Україну.
Це ваше щастя,що вона мовчить.
Це наше горе і біда.Нема Спасителя,
нема.Пророків повбивали.
І до пустих грудей без серця
лиш руки прикладали.
Ви висувайтесь з своїх гнізд.
Бо в цьому тільки є ваш хист.
І головне не забувайте-
життя щасливе обіцяйте.
Собі та друзям всім своїм.
Скоріш,скоріш на перегін.
Біжіть що духу,що є сил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823826
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2019
автор: кацмазонка