193* «гречкосій ти, поет, а чи цар – не помилує небо…»
(марсія до 4 грудня – у 885-ту річницю поминання
Абу-ль-Фатх Омара, Гіяз ад-Дина – життєлюба і поета)
Коли по волі долі фатальний час пробив,
Одне з найбільших тут і найдивніших див –
Твоє життя, Хайяме, підступне небо вкрало, –
І що йому краса душі, що слово, котрим жив?!.
194* втішайся тим, що маєш, і – живи!
(на тризні можновладця…)
Сьогодні один, що кумиром міг стати мені,
Лежить без бажань, і без подиху, й злата в труні.
А вчора йому поклонялися й лестили бевзі –
А я ще життю і любові співаю пісні.
195* заспіви з бенкетів листопада: печалі радостей…
Час розвіює дні в порох вічних пустельних пісків.
Мрій всихають джерела, як в спеку потоки струмків –
Караван моїх днів привела ти до осені, доле…
– Як же швидко я спив чашу юності й зрілих років!
196* заспіви з бенкетів листопада: фатальності…
Не злякається доля гріха – вб’є святе все і грішне.
І зів’яне краса, ляжуть зморшки, як часу насмішка,
Сила тіла мого переллється у неміч старечу –
Не пророк цього я! – так цей світ сотворив нам Всевишній…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823838
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2019
автор: Касьян Благоєв