Своєю мовою вірш розповісти до кінця,
Вірш про любов, той наглядач не розуміє,
Кожен рядок – прикла́д до смільчака лиця.
"Він ще говорить, скоро оніміє".
Той наглядач кричить, що мова їм не та,
І що слова ці – це знущання над вождями.
А я повторюю: любов, наче ріка,
Приходжу через мить знову до тями.
Друзі кричать: він так уб’є тебе,
Ну що з того, що ти докажеш свого вірша?
А я у відповідь: сміялось небо голубе ...
Сьогодні вірш мій за все інше важливіший.
Упав і дивлюся очима в небеса,
Я мусив до кінця все, що в душі, сказати,
Безглузда ця країна і цьому́ нема кінця,
Моїй душі вже час до тебе відлітати …
Ну ось, ти поруч,
Ось твоя рука,
Ти знаєш, як багато маю я тобі віддати,
Там унизу тече моя ріка,
Там разом вічність нам цілу ще простояти …
*[i]у пам'ять про розстріляне «українське відродження» [/i]
.........................................
Навіть там, де у груди багнети,
Де зневага до всього людського,
Там складають поети сонети,
Доторкаючись імені твого …
У шеренгах німих арештантів,
Серед краю мертвого чужого,
Теж буває доволі талантів,
Як потрібно їм імені твого …
Коли тупість людська і покора
Марширує покірно і в ногу,
Хтось один виривається з хору,
Все заради лиш імені твого …
Десь несуться в міжзоряний простір
Ті, що в пошуках світу нового,
І не кинеш у спини їм докір,
Бо заради все імені твого …
Ти одна, ти правдива, ти грішна,
І за ними ти плачеш невтішно,
Ти не терпиш тюремних оковів,
Ти минула, майбутня, ти вічна …
Ти хоч жінка, та раниш болюче,
І буває, що зовсім замучиш,
І стискаєш ти руки до крові.
Все заради одної любові …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2019
автор: Дружня рука