205* дієслова-ножі: рими ревнощів
Я передчасно в пеклі побував,
Коли твої він руки цілував,
І ту троянду, що вколола в серце,
До ніг твоїх, прощаючись, поклав!..
206* з криниць роду:
«все постало з землі та із слова любові до Жінки»
О, людині не слово богів на землі серце щастям зігріє,
І зерно проросте не з молитв, де на волю богів всі надії –
Ні, я вірю в святе, що земне, я земному вклоняюся ревно:
Все з любові до жінки живе, все, від слова і хліба – до мрії.
207* сповіді передзим’я:
гріхи і щастя, щастя і гріхи…
А жінка серпнева – солодкий плід, бажаний, зрілий!.. –
І пестить, і порухом вуст манить в сіті уміло!
Хмілію і, спраглий, лечу я у прірву любові –
На милість її віддаю розум, душу і тіло!..
208* що в тобі заховало з народження небо безмовне?!.
Кохана, наділений погляд твій кольором зради,
Цілунок і слово таять смак гіркої печалі.
Чому ж – бранець чар твоїх! – лину від долі причалу
У мріях, у снах у твій світ – і ловлюсь на принади?!.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823943
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2019
автор: Касьян Благоєв