Спасибі, мамо, що на світ пустила,
За щастя жити, чути голоси!
Подарувала доля мені крила,
Та не вділила статків і краси.
Ніколи не бажала проміняти,
Хоча б давали й золоті гроші́́ –
Це відчуття немислиме – літати,
З якого зріє музика душі!
Матусенько моя, хмаринко сива,
Така далека і така близька.
Твоя дочка воістину щаслива,
Як вільний вітер, гомінка ріка.
Як сонце, що голубить, медоносить,
Вплітається у вірші і пісні.
Лечу з весни до літа, з літа в осінь –
Зимовий Янгол завше при мені!
Іще очей не вицвіли озерця,
Хоча зима торкнулася до скронь.
Згораю сяйвом зболеного серця
І вірю: зігріває мій вогонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823994
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2019
автор: Ніна Третяк