Три речі в світі цьому непідкупні:
Сумління, правда і… великий Бог.
Їх ані знищити, ані закути,
Бо будить кожна праведну любов.
І просяться до вуст моїх питання:
Ким той є, хто на святість замахнувсь,
Чи в буднях історичних не розтануть
Трагічні долі дідусів, бабусь?
Хто знищив пів моєї України,
Татар позбавив і землі, і хат,
У душах сірі залишив руїни?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Хто вкинув долі у репресій жорна
І змушував до бід своїх звикать
Під звуки маршів і пісень мажорних?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Хто влаштував сміливцям сандармохи,
Щоби в них думку вільну замикать,
І долі руйнував, і віру в Бога?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Хто запалив нам Другу Вітчизняну,
Бажаючи півсвіту залякать,
Повісив горе на людей незнане?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Кажуть, що Другу світову він виграв,
Та чи повірить у цю казку Бог?
А хто еліту українську викрав
І напоїв їх кров’ю Сандармох?
«Отец народов!».. Чи не верх цинізму?
До ймення цього змушував звикать,
Народ по трупах вів до комунізму
І в вуса посміхавсь грузинський кат!
Стежки встелив цвіт не одної нації…
А хто не в вічність – за кордон рушав,
Зерно посіяв там своє: у Франції,
В Німеччині, Канаді, США.
Коли я бачу, як портрети Сталіна
Здіймають над собою люди знов,
Міркую: мізки чи туди поставлені,
Й не вмію пояснить таку любов.
29.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824027
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2019
автор: Ганна Верес