О, Луцьку мій, мій красеню замковий,
Народжений на березі ріки.
Ти народивсь, коли туман ранковий,
Омив тебе, щоб ти прожив віки…
І ти розцвів у парках і соборах,
У квітниках і диво ліхтарях.
Де Стиру береги знялись, як гори,
Де сокіл замку став родинний птах.
А твої люди закохались в місто,
У каву, що на кожному кутку.
У вишиванки, що цвітуть намистом
І диво пісню ловлять на льоту.
Цвіти і далі квітами каштанів,
Стрічай гостинно прошених людей…
І щоб дівчатка, твої диво-панни,
Хлібом святим стрічали всіх гостей.
Є у фейсбуці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824061
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2019
автор: Віталій Назарук